Біологічна роль хімічних елементів VII групи ПСХЕ

Манган

зустрічається в невеликих кількостях в тканинах рослин і тварин і є життєвонеобхідним елементом. Доведено, що нестача мангану в грунтах і відповідно в рослинах веде до розвитку специфічних уражень кісткової системи у тварин; нестача цього елемента в харчовому раціоні птахів приводить до крихкості і деформації крил.

Йони мангану є активаторами деяких ферментів (аргінази, карбоксилази), прискорюють утворення хлорофілу, покращують процеси кровотворення і сприяють утворенню антитіл, які підвищують опір організмів дії бактеріальних токсинів. Очевидно, манган необхідний і для процесів асиміляції азоту рослинами, а також для синтезу білка.

Добова потреба дорослої людини мангану 8 мг. Із харчових продуктів особливо багато його містить столовий буряк, а також помідори, соя, горох, картопля. Діти потребують великих кількостей цього елементу, так як манган сприяє нормальному розвитку і росту молодих організмів.

Бром

в чистому вигляді сильно подразнює слизові оболонки носа, очей, носоглотки, бронхів і легень, тому вдихання його випарів дуже небезпечне. Дія брому на шкіру викликає опіки і виразки. При випадковому попаданні брому на шкіру необхідно негайно змити його протічною водою і промити місце слабким розчином аміаку.

Деякі органічні сполуки брому мають ще більшу подразнюючу дію. Так, бромацетон настільки сильний сльозогінний засіб, що його відносять до небезпечних речовин подразнюючої дії (лакриматори, лакрима – сльоза). Бромбензилціанід – сильний лакриматор і, крім того, токсична речовина. Біохімічна роль брому не до кінця з’ясована.

Флуор

більше поширений в природі , як інші галогени. Вміст його в земній корі біля 0,065%, в воді океанів біля 0,0001%. В природі йон фтору завжди зв’язаний з металами; відомі великі поклади фторвмісних мінералів плавикового шпату СаF₂, фторапатиту Са5F(PO₄)₂ кріоліту Na₃AlF₆. При надлишковому вмісті флуору в ґрунті розвиваються особливі форми рослин.

Флуор в кількості 0,01% входить до складу емалі зубів (сполуки флуору в емалі за хімічною природою подібні до апатиту). За нормою флуору в питній воді має бути 1 мг/л. Коливання у вмісті флуору є причиною різних захворюваннь, карієсу при нестачі флуору і руйнування емалі – при його надлишку.

Йод

в невеликих кількостях міститься в морській воді. В попелі морських водоростей міститься біля 0, 4% йоду.

В натрієвій селітрі знаходиться порівняно великий відсоток (0,1%) йоду у вигляді йодату натрію. В грунтових водах нафтових районів містяться йодиди і вільний йод.

Йод міститься в щитоподібній залозі і наднирниках, його вміст складає 0,001-0,00001%. Гормон щитоподібної залози тироксин – визначає загальний темп процесів життєдіяльності та розвитку. При нестачі йоду розвивається захворювання – ендемічний зоб, – яке часто спостерігається в гірських районах, де вода містить недостатню кількість цього елемента. Введення невеликої кількості йоду в харчовий раціон вилічує зоб.

Невеликі дози йодованих солей сприятливо впливають на стан хворих атеросклерозом. Збільшення доз йоду може привести до розвитку простудних захворювань, так як йод інактивує вітамін А.

Хлор

токсичний, і вдихання повітря, яке містить навіть дуже невеликі домішки цього газу, викликає запалення дихальних шляхів, сильний кашель, а при тривалій дії хлору може виникнути набряк легень. Гранично допустима концентрація хлору в повітрі становить 0,001 мг/л. При отруєннях рекомендується вдихати кисень, спокій, вживання засобів для підтримання серцевої діяльності.

Добра розчинність у воді хлоридів лужних і лужноземельних металів привела до того, що протягом геологічних періодів хлориди зосередилися в воді різних водойм. Постійна наявність йонів хлору в середовищі, де розвивалося життя, не могла не вплинути на формування біохімічних механізмів. Йони хлору активують деякі ферменти, є джерелом для утворення хлороводневої кислоти, яка створює сприятливе середовище для дії ферментів шлункового соку, впливають на електропровідність мембран клітини.

Хлорид натрію, безумовно, необхідний для підтримання життя; в організмі людини міститься біля 0,25% хлору (у виді йонів). Людина потребує 5-10 г солі на добу. Сольовий обмін пов’язаний з водним балансом організму. Підвищений вміст хлориду натрію затримує воду в тканинах. Дуже велика кількість солі шкідлива; вживання